
Спека, яка не слабшає навіть увечері, і повітря, яким важко дихати, — буденність дедалі більшої кількості європейських міст. Замість того щоб гадати, що допоможе, команда проєкту UrbanAIR створює цифрові копії міст, на яких можна випробувати зелені насадження, нові плани забудови чи інвестиції ще до того, як хтось уткне першу лопату в землю. Пояснюємо, як це працює і чому самої технології замало — а наприкінці можеш перевірити, чи вдалося б тобі охолодити власне місто.
Європейські міста дедалі сильніше відчувають наслідки спеки та поганої якості повітря. Проблема в тому, що кожне рішення — висадити дерева, змінити план забудови чи зробити велику інфраструктурну інвестицію — коштує грошей, і потім його важко скасувати. Фінансований ЄС проєкт UrbanAIR пропонує щось на кшталт режиму пісочниці з відеогри: платформу цифрових двійників, тобто віртуальних відповідників міст, на яких муніципалітети та промисловість можуть випробувати ідеї, перш ніж утілити їх на практиці.
Ідеться про поєднання двох світів, які рідко порозуміваються: глобальних кліматичних даних і місцевих рішень, що ухвалюються в міській раді.
Кожен цифровий двійник в UrbanAIR спирається на три опори:
Координаторка проєкту Фемке Воссепул (Femke Vossepoel), професорка Делфтського технічного університету, визнає, що таке поєднання — неабиякий виклик. «Саме це робить проєкт не лише складним, а й унікальним», — каже вона в новинному повідомленні.
Найбільша перевага? Ті, хто ухвалює рішення щодо міста, можуть спершу змоделювати втручання і лише потім вирішити, чи варто за нього братися. На віртуальній моделі можна перевірити, чого досягли б озеленення міста, зміни планів забудови чи інфраструктурні інвестиції — не ризикуючи реальними ресурсами.
Це, до речі, добрий урок проєктного мислення, корисний у будь-якій галузі навчання: перш ніж щось будувати, перевір це там, де помилка нічого не коштує.
Проєкт не залишається в лабораторії. Міста, що беруть участь в UrbanAIR, поділено на дві групи з різними завданнями.
Антверпен і Барселона — це «міста дії». Там технології випробовують і вдосконалюють у живому міському середовищі. Брістоль, Париж і Роттердам діють як «міста навчання» – вони допомагають переносити уроки в різні міські контексти.
Завдяки такому поділу рішення перевіряють на практиці, а не лише в теорії.
Цікаві висновки дав воркшоп, який команда провела в червні 2026 року на 13-му Європейському форумі міської стійкості спільно з Угодою мерів ЄС. Учасники дійшли висновку, що цифрові інструменти ризикують стати «цвинтарями інструментів», якщо їх не проєктують з огляду на реальні потреби міст. Іншими словами: технологія не може бути рішенням, яке ще шукає свою проблему.
Рецепт простий, хоч його часто ігнорують. Місто має спершу з’ясувати, що саме йому справді потрібно розв’язати – наприклад, які райони є осередками спеки або які групи мешканців особливо вразливі – і лише потім обирати інструмент.
Воркшоп також показав, що саме придбання технології нічого не вирішує. Успішне впровадження потребує:
Щоб не повторювати цієї помилки, UrbanAIR проводить регулярні засідання Комітету користувачів. Представники міст, партнери проєкту та технічні експерти працюють там разом, випробовують ідеї й спільно створюють інструменти. Інструменти мають бути корисними, надійними, зрозумілими та життєздатними – чотири якості, про які легко забути, коли в центрі уваги сама технологія.
Команда запрошує до участі міста, місцеву владу, дослідників, постачальників технологій і практиків у сфері стійкості. За словами авторів проєкту, такий обмін допомагає містам краще підготуватися до спеки, забруднення повітря та інших кліматичних ризиків.
Історія UrbanAIR показує, що в боротьбі з міською спекою зустрічаються дуже різні навички: атмосферне моделювання, аналіз даних, вивчення людської поведінки, просторове планування і просто вміння порозумітися з міськими чиновниками. Жодної з них самої по собі недостатньо. Якщо ти вивчаєш одну з цих галузей, варто зазирнути до сусідів – бо саме там, де зустрічаються спеціальності, народжуються інструменти, якими хтось справді користується, а не залишає їх на полиці.
UrbanAIR створює цифрових двійників міст, які поєднують глобальні атмосферні моделі з місцевими рішеннями та дають змогу без ризику випробувати зелені насадження, плани забудови чи інвестиції. Проєкт також нагадує, що добрих даних недостатньо: планування міст у час кліматичної кризи потребує ще й співпраці та спільного навчання. Ідеться про прохолодніші, здоровіші європейські міста з чистішим повітрям.
5 запитань · одна хвилина