Ґрунти слабшають, води бракує, а природа втрачає різноманітність, проте зелена трансформація в сільському господарстві рухається черепашачим кроком. Європейський проєкт VISIONARY дослідив у восьми країнах, що насправді рухає фермерами, споживачами та харчовими компаніями. З’ясувалося, що самих знань недостатньо, що важать правила гри та довіра і що данські фермери боялися податку на викиди більше, ніж було потрібно. Наприкінці ти можеш перевірити, як ухвалюєш рішення, коли йдеться про зміну твоїх звичок.
Деградація ґрунтів, брак води та зникнення біорізноманіття: саме з цим комплексом труднощів сьогодні стикаються сільськогосподарські системи по всій Європі. Висновок здається очевидним: політики й бізнес мають перейти на сталіші практики. Проте між тим, що слід робити, і тим, що робиться насправді, лежить широка прірва.
Дослідники профінансованого ЄС проєкту VISIONARY вирішили виміряти цю прірву. Вони хотіли зрозуміти, чим насправді керуються фермери, споживачі та харчові компанії, коли доводиться обирати між знайомим і тим, що краще для довкілля.
Координатор проєкту Діонісіо Ортіс Міранда (Dionisio Ortiz Miranda), професор Політехнічного університету Валенсії, вказує на прогалину в попередніх дослідженнях. За його поясненням, більшість із них зосереджується або на поведінці окремих людей, або на ширших структурних умовах, і лише «рідко на обох одночасно».
VISIONARY узявся поєднати ці погляди. З одного боку, команда застосувала експерименти з вибором, метод, який розкриває вподобання людей опосередковано, не запитуючи їх прямо, що вони цінують. З іншого боку, вона проаналізувала весь ланцюг створення вартості агропродовольчого сектору: стосунки між учасниками ринку, динаміку ланцюгів постачання та політичне середовище.
Дослідження проводили у восьми країнах:
Експерименти охоплювали клімат, біорізноманіття, управління водними ресурсами та органічне землеробство. Натомість системна рамка мала показати, як стосунки між учасниками й політичні правила прискорюють або гальмують зміни.
Особливо цікавими виявилися кейси з Італії та Данії. В обох країнах дослідники вивчали, як молочні фермери та тваринники реагують на інструменти, спрямовані на скорочення викидів парникових газів.
В Італії фермери охочіше погоджувалися на інноваційні добровільні вуглецеві ринки, коли їх поєднували з традиційними субсидіями. Ортіс Міранда підсумовує так: «гібридні підходи можуть будувати довіру, поєднуючи інновації та знайоме».
Звучить знайомо? Щось нове легше прийняти, коли воно приходить разом із чимось перевіреним.
У Данії йшлося про податок на викиди в еквіваленті CO2. З’ясувалося, що фермери значно переоцінювали його економічний вплив, що з самого початку викликало сильний опір. Коли вони отримали експертну інформацію про прогнозовані наслідки, опір частково зменшився, а сприйняття трохи зросло.
Але не в усіх. Найслабше реагували великі господарства й виробники продукції тваринництва, а також ті, у кого була найбільша різниця між власними очікуваннями та експертними оцінками.
Кейси показали, що кліматична політика в сільському господарстві має ставити в центр погляд фермерів і їхні справжні реакції. У всіх дослідженнях повторювалися три послідовні висновки.
По-перше, самої інформації недостатньо. Ортіс Міранда каже: «Недостатній доступ до відповідної інформації підштовхує людей до нестійких рішень», але краща інформація рідко змінює поведінку, якщо разом із нею не змінюються правила та структури навколо ухвалення рішень.
По-друге, важить увесь ланцюг. Справжня трансформація потребує політик, які охоплюють увесь ланцюг створення вартості, а не лише одне господарство.
По-третє, стосунки перемагають разові дії. Довіра, спільна відповідальність і довгострокове партнерство між виробниками та споживачами стабільно давали кращі результати, ніж разові втручання.
Дослідники помітили й прогалину. Поведінкові втручання досі тестували здебільшого на фермерах і споживачах, а на посередниках у харчовому ланцюгу рідко. За словами Ортіса Міранди, поширення цих інструментів на учасників, що діють між полем і магазином, «становить значну можливість» для майбутньої політики.
Найвагомішою спадщиною VISIONARY є 16 інтерфейсів між наукою та політикою. Це простори участі, у яких політики, науковці, практики й групи громадянського суспільства спільно розробляють рішення на місцевому, регіональному та національному рівнях. Серед тем, які там обговорювали, були органічне землеробство, рослинне харчування, короткі ланцюги постачання та клімат. У кількох випадках робота привела до конкретних домовленостей і дій, що вийшли за межі цілей самого проєкту.
На думку авторів, поєднання експериментальної ретельності, системного мислення та залучення зацікавлених сторін від самого початку дає не лише кращі результати досліджень, а й умови для змін у великому масштабі.
Зелена трансформація в сільському господарстві буксує не тому, що люди не знають, що робити. Вона буксує тому, що правила гри, баланс сил у ланцюгу постачання та брак довіри здатні заблокувати навіть найкращі наміри. Для студента, майбутнього економіста, агронома, соціолога чи держслужбовця це важливий урок: ефективна зміна народжується там, де нове йде пліч-о-пліч зі знайомим і де люди будують стосунки надовго.
5 запитань · одна хвилина
English
Čeština
Deutsch
Español
Français
Magyar
Italiano
Polski
Português
Русский
Slovenčina
Türkçe
Українська
العربية
中文